Вівця, -ці, ж.
1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Вівцю стрижуть, а друга дивиться.
2) мн. Родъ дѣтской игры. Ум. овечка, овеченька, овечечка. Женуть вола із діброви, овеченьки з поля.
Галушка, -ки, ж. Галушка, кусочекъ тѣста, сваренный въ водѣ или молокѣ, клецка. різані галушки, рвані галушки, — смотря по способу приготовленія. Вари лишень гречані галушки. Ум. галушечка. Іди, доню, вечеряти, бо галушечки скипіли.
Зая́сля, -ля, с. Ясли. Купи та купи коняку... «А годувати чим я буду? Тебе в заяслє положу?»
Збаламу́тити, -му́чу, -тиш, гл. 1) Возмутить. 2) Смутить. Тоді жінку збаламутять, що й не подивиться.
Златоко́ваний, -а, -е. = златоскований. І на храмах його чесний хрест златокований поставили.
Перекути, -кую́, -єш, гл. = перекувати.
Сивоусий, -а, -е. Сѣдоусый. Заворожи мені, волхве, друже сивоусий. Співак сивоусий.
Слюсарський, -а, -е. Слесарскій.
Таськати, -каю, -єш, гл. Призывать утокъ, крикомъ: тась-тась!
Хнюра, -ри об., хнюрко́, -ка,, м. Угрюмый, ворчливый чоловѣкъ.
