Білля, -ля, с.
1) Бѣлила. На тобі, дівчино, таляра на білля, а сто злотих на мило.
2) Бѣлье? Іди, бабо, уберися, візьми своє білля, — хочу тебе повести хоч раз на весілля. Cм. набілля.
Біснуватий, -а, -е. 1) Сумасшедшій, бѣсноватый.
2) Употребл. какъ эпитетъ въ значеніи переносномъ: сумасшедшій. Вже ж і Січ їх біснувата жидовою поросла. Ой, дівчино, люблю тебе, не їж хліба — візьму тебе.... Ой козаче біснуватий, нехай не їсть твоя мати. Осадив назад біснуватих коней. Ум. біснуватенький.
Волонтирь, -ря, м. Волонтеръ. Було тут військо волонтирі, то всяких юрбиця людей.
Ґарна́ґа, -ґи, ж. = Кривуляка.
Зага́й, -га́ю, м. 1) Проволочка, замедленіе. Не стілько того діла, як один загай. Аби б загаю не було, а то я не баритимусь. 2) Заросль; чаща. В тебе лани як загай, в тебе хліби як Дунай.
Задриста́ти, -щу́, -єш, гл. Запачкать поносомъ.
Копитник, -ка, копитник, -ка, м. = ко́питень.
Латаний, -а, -е. Покрытый заплатами. Лучче своє латане, ніж чуже хапане. Латану свитину з каліки здіймають. Батько каже: не поїду: в мене сани не латані. латаний талан. Несчастная участь. Ой тумане, тумане, — мій латаний талане! Чому мене не сховаєш оттут серед лану?
Недбайливо нар. = недбало.
Сатана, -ни, м. Сатана. Геть від мене, сатано!
