Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

потрух

Потрух, -ху, м. 1) Сѣно, солома стертая, труха. Черк. у. 2) мн. потрухи. Потроха. Маркев. 159.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 382.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТРУХ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТРУХ"
Вагівниця, -ці, ж. Вѣсы. Усі на Божій вагівниці легкі, нікчемні як полова. К. Псал. 140.
Вилаяти, -лаю, -єш, гл. Выругать. Вилаю так, що тобі в пельку не полізе. Ном. № 3605.
Вискромаджувати, -джую, -єш, сов. в. вискромадити, -джу, -диш, гл. Выскребать, выскресть. А діжу, як спече хліба, то не вискромаде, не оббане. Мнж. 99.
Де́шпіт, -поту, м. Дебошъ, скандалъ. Удався моторний на всякий дешпіт. Полт. Аби йому погуляти та поспівати, наробити дешпоту. Мир. ХРВ. 348.
Досто́тній, -я, -є. Точь въ точь, совершенно похожій.
Заба́гнювати, -нюю, -єш с. в. забагни́ти, -гню́, -ни́ш,, гл. Загрязнять, загрязнить. Аф. 404.
Зажирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Заиграть, зашалить.
Коростовий, -а, -е. = короставий. Не тіш тещі коростовим зятем. Ном. № 5611.
Машталі́рський, -а, -е. Конюшенный.
Невладущий, -а, -е. Безсильный, безпомощный. З купелі саджали в купіль, як малу дитину, полумертву, невладущу, нетямну людину. K. МБ. XI. 146.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОТРУХ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.