Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поцуратися

Поцуратися, -ра́юся, -єшся, гл. Пренебречь кѣмъ, отказаться отъ кого. Скажіть, не поцурайтесь, спасибі вам. Ком. І. 9.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 390.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЦУРАТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЦУРАТИСЯ"
Вояцький, -а, -е. Воинскій, солдатскій. Желех.
Гетьманець, -нця, м. Житель гетьманщини.
Жи́тнисько, -ка, с. = житнище. Вх. Зн. 17.
Запорожни́ти Cм. запорожнювати.
Звіно́чки, -ків, м. мн. Раст. Rinanthus minor. Вх. Пч. І. 12.
Кужелити, -лю, -лиш и кужелитися, -люся, -лишся, гл. Клубиться, кружиться. Дивлюсь, коли з-за садка дим кужелить, що й Боже! коли слухаю: бов, бов! Вітер кужелить. Лубен. у. Чад і дим з нори кужелиться. Полт. г.
М'ясни́й и мнясни́й, -а, -е. Мясной.
Обгребти, -ся. Cм. обгрібати, -ся.
Повідживати, -ваємо, -єте, гл. Ожить (во множествѣ).
Усилувати Cм. усиловувати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЦУРАТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.