Буріти, -рі́ю, -єш, гл. Становиться бурымъ, бурѣть. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє.  Погляну я у віконце, калина буріє.                         
                        
                                                
                          Вирлатий, -а, -е. 	О глазахъ: выпученный. Очей страшних, вирлатих, товстобрових.                         
                        
                                                
                          
	Діжи́стий, -а, -е.  Похожій на діжу.
                        
                        
                                                
                          
	Комета, -ти, ж. Комета. Є зорі, що звуться кометами, або мітлами чи віхами. 
                        
                        
                                                
                          Кубок, -бка, м.
	1) Кубокъ. Медом частували з золотого кубка.  Що з тих кубків, як повні сліз? 
	2) — на по́рох. Пороховница для храненія мелкаго пороху, употребляемаго для подсыпки на полку ружья.  Ум. кубочок. Стоїть вода у кубочку, — коли хоч, напийся.  Ой десь же ти, козаченьку, з кубочка вмивався.                         
                        
                                                
                          Негадано	нар. Не предполагая, сверхъ ожиданія.                        
                        
                                                
                          Прибивати, -ва́ю, -єш, сов. в. прибити, -б'ю́, -беш, гл.
	1) Прибивать, прибить. Дошку прибий гвіздками.
	2) Прибивать, прибить чѣмъ либо упавшимъ сверху и придавившимъ внизъ. Бодай тебе, мій миленький, ворота прибили, а щоб тебе опріч мене инші не любили. 
	3) Прибивать, прибить, приносить, принести (водою). Хвиля прибила човен до береш.
	4) Только сов. в.? Подогнать, понудить. І робити не прибити, а жать не нагнеться.                         
                        
                                                
                          Скрушити, -ся. Cм. скрушувати, -ся.                        
                        
                                                
                          Стан, -ну, м.
	1) Состояніе, положеніе.  Поява його в такий час і в такому стані несказано здивувала Зоєю.  Вона має перейти до стану жіночого. 
	2) Сословіе, званіе.  Козацького стану люде.
	3) Станъ, талія, ростъ. І на личеньку рум'яненька, і на сіпану гожа.  Білолиця, кароока і станом висока. 
	4) Верхняя часть женской рубахи до підтички, безъ рукавовъ. Ой дам тобі, подруженько, на стан полотенця. Та не стій ти з моїм милим, не ріж мого серця! Ой дам тобі, подруженько, ще й на рукава.... 
	5) Сшитая половина плахти.  
	6) Станъ, лагерь. Під городом Корсунем вони (козаки) станом стали. 
	7) Помѣщеніе станового. Тоді зараз його зв'язали та об'явили в стан. 
	8) Конюшня. Уже коні на стану гогочуть. 
	9) — колі́с. 4 колеса, приборъ колесъ для телѣги. 
	10) на стану стати. а) Достичь совершеннолѣтія. б) Придти въ надлежащее, нормальное положеніе. Чи не стануть на стану граблі, як по держалну вдарю.  Хоч у домовину клади, неначе він год нездужав; а тепер знову на стану став.  Ум. станок, станочок. Що в станочку за кінь стоїть?  Шиті ж мої рукавчата, і льняний станочок.  Ой росла, росла дівчинонька та на станочку стала.                         
                        
                                                
                          Топтанина, -ни, ж. Хожденіе взадъ и впередъ, бѣготня.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          