Вівчаренко, -ка, м. Сынъ пастуха овецъ.
Гідно нар. Достойно, стоитъ. Ти на коні, а я пішки, — не гідно ходити.
Ґеле́та, -ти, ж. Деревянный сосудъ, боченокъ. Ум. Ґеле́тка. Купують ґелетку сиру. Cм. Гелета.
Дуб'Я́к, -ка́, м. = дубняк? Гайда, гайда, дівча, гайда! де ж я тебе завтра знайду: чи в дуб'яках, чи в кропиві? Ум. дубячо́к.
Зів, -ву, м. 1) Въ пловучей, на лодкахъ, мельницѣ: пролетъ между двумя лодками для водяной струи, приводящей въ дѣйствіе мельничныя колеса. 2) мн. зіва и зіви. а) Ротъ. Свої ж слова та їй у зіва! б) Жабры. в) Въ плугѣ: отверстіе между леміше́м и череслом. Як у плуг у зіви набереться багато трави, як ореш, то плуг погано одвертає скибу.
Поворотний, -а, -е. Возвратный.
Позвіювати, -віюю, -єш, гл. Свѣять, сдуть (во множествѣ). Із шпилів сніг позвіювало так, що гола земля.
Призьба, -би, ж. = призба. Стара сиділа з дочкою на призьбі і здалека вгледіла сина.
Сіроманець, -нця, м. Эпитетъ волка: сѣрый. Вовки-сіроманці набігали, тіло козацьке реали.
Угнітитя, ся. Cм. угнічувати, -ся.
