Вихорити, -рю, -риш, гл.
1) Вихрить, крутиться вихремъ. Вітер.... рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив. Буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, вихорючи, немов густу кашу у повітрі.
Дрягва́, -ви́, ж. = дряговина. Cм. драгва.
За́мняток, -тку, м. = зам'ятня.
Заслабі́ти, -бі́ю, -єш, гл. Заболѣть. А в суботу заслабім, а в неділю лежала, в понеділок умерла.
Ми́тіль, -лю, м. = мятель.
Підсікати, -ка́ю, -єш, сов. в. підсікти, -січу, -че́ш, гл. Подсѣкать, подсѣчь.
Позивака, -ки, об. Сутяга. Ну й позивака ж він!
Покреплювати, -люю, -єш, гл. = покріпляти. Дух козацький покреплює самими щілками.
Поростягати, го́ю, -єш, гл. Растащить (во множествѣ).
Росплющати, -ща́ю, -єш, сов. в. росплю́щити, -щу, -щиш, гл.
1) О глазахъ: раскрывать, раскрыть. Василь расплющив трохи сонні очі.
2) Раздавливать, раздавить, расплющивать, расплющить. Не стромляй пальців у двері, бо росплющать.
