Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пундючитися

Пундючитися, -чуся, -чишся, гл. = бундючитися. О. 1862. І. 53.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 499.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУНДЮЧИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУНДЮЧИТИСЯ"
Баник, -ка, м. Родъ ватрушки. Вх. Уг. 226.
Беззаконний, -а, -е. Беззаконный. Чуб. І. 85. Укажу я беззаконним твої праведні путі. К. Псал. 16.
Безкарність, -ности, ж. Безнаказанность. Желех.
Віддрючкувати, -ку́ю, -єш, гл. Побить палкой. Славяносерб. у.
Обіп'ясти, -ся. Cм. обпинати, -ся.
Перебоятися, -бою́ся, -ї́шся, гл. 1) Долго пробыть въ страхѣ. 2) Перестать бояться.
Писарчук, -ка, м. 1) Сынъ писаря. 2) Молодой писарь, канцеляриста.
Побабувати, -бу́ю, -єш, гл. Позаниматься акушерствомъ. Коли вдова побабувала, то їй вже не можна ійти заміж. Мнж. 155.
Попровадити, -джу, -диш, гл. Потащить, понести, повезти. І попровадили тих братів на Сібір. Грин. І. 97.
Швайкало, -ла, м. Шатунъ, бродяга. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПУНДЮЧИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.