Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигулькнути

Вигулькнути, -ну, -неш, гл. Вынырнуть, внезапно появиться, внезапно выскочить. Вигулькнув із моря. О. 1861. VI. 59. Синій поломінь червонястий біга, хлипа, никає по грубці; то підскочить, то присяде, то знов вигулькне. Св. Л. 259.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 155.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГУЛЬКНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГУЛЬКНУТИ"
Бубличок, -чка, м. Ум. отъ бублик.
Забу́ток, -тку, м. 1) Остатокъ, памятникъ. Забуток старшини. О. 1862. X. 1. 2) Забвеніе. Павлогр. у.
Золотце, -ця́, с. 1) Ум. отъ золото. 2) Шумиха. (Шишки з короваю) великі з золотцем. Алв. 35.
Одинак, -ка, м. = одинець.
Пивовар, -ра, м. Пивоваръ.
Побучавіти, -вію, -єш, гл. Разбухнуть.
Погрібняк, -ка, м. = погребник ? Канев. у.
Потісний 2, -а, -е. Тѣсноватый.
Правування, -ня, с. 1) Тяжба. 2) Управленіе.
Укупити, -плю, -пиш, гл. Купить. Укупимо собі золотого човна. Чуб. III. 388.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГУЛЬКНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.