Антими́нс, -са, м. Антиминсъ. Узяв лядський антиминс із церкви та й привіз до преосвященного.
Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Ученик нехай читає тілько буйну печать. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Шумить буйна нива. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Із-за гори буйний вітер віє. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Ум. буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець.
Вислобонити, -ню, -ниш, гл. Освободить.
Дороста́ти, -та́ю, -єш, сов. в. дорости́, -ту́, -те́ш, гл. Дорастать, дорасти. Ріс, ріс, не доріс, своїй неньці води не приніс. дорости́ літ. Достичь совершеннолѣтія. Меншая сестра літ не доросла.
Побазікати, -каю, -єш, гл. Поболтать, потолковать, побалагурить. Як зійдеться з молодичками, то любила й побазікать.
Погустішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться гуще. Стала висівки корові давати, то погустішало молоко.
Про́тягом нар. Протяжно. Оцю пісню у нас протягом співають.
Самостріл, -лу, м.
1) Ловушка для медвѣдей и др. крупныхъ звѣрей.
2) Болѣзнь: стрѣльба въ поясницѣ. Самостріл ми любку напав, лупає очима, усе каже, що їй болить щось межи плечима.
Страшок, -шка, м.
1) Ум. отъ страх.
2) Названіе вола полової масти съ особаго рода рогами.
3) Пугало для птицъ.
Шаповал, -ла, м. 1) Шерстобой, войлочникъ.Не шаповал душу вложив. 2) Шапочникъ, дѣлающій войлочныя шапки.
