Водонька, -ки, ж. Ум. отъ вода.
Добача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доба́чити, -чу, -чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить. Старі очі не так добачають, як бачили давно колись. А Катря стоїть коло стіни.... бачу — зомліває. Добачає те й мати. Не добача́ти. Дурно видѣть; не замѣчать. І ноги не держуть, і не дочуваю, і не добачаю. А зо мною зустрінуться, мов не добачають. Ти, як дитина, свого лиха не тямиш, не добачаєш.
Заполіти́ти, -таю, -єш, гл. Залетать впередъ; забѣгать мысленно впередъ. Чи їстимете... — Ні, ні! — А що ж я вам даю хиба? — Та я знаю що. — А що? — Молоко. — Еге, мовляли! Яблуко даю! — То давайте, їстиму! — То-то! не заполітайте ж ніколи!
Злихословити, -влю, -виш, гл. Выбраниться, сказать дурное слово. Я питаюсь: що тобі треба? А він злихословив мені зразу.
Любе́зний, -а, -е. Любезный. Промов мені слово, о любезний сину.
Охвачувати, -чую, -єш, сов. в. охвати́ти, -чу, -тиш, гл. = обхоплювати, обхопити.
Пахмурний, -а, -е. Пасмурный. Темна та пахмурна із неба зслизла чорна ніч.
Піківний, -а, -е. = пікний. Лопата піківна.
Самітність, -ности, ж. = самотність.
Уплітка, -ки, ж.
1) Гарусная лента въ косахъ.
2) Чужіе волосы, вплетаемые женщинами въ косы. Ум. уплі́точка.
