Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розлучання

Розлучання, -ня, с. Разлука, разставаніе. Тяжке розлучання, моя мамцю, з тобов. Гол. І. 327. Ум. розлучаннячко.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 49.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗЛУЧАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗЛУЧАННЯ"
Вельможество, -ва, с. Знать. К. ЧР. 200.
Жерні́вка, -ки, ж. = жарнівка.
Кадивай нар. = куди. Сяноцк. у. въ Галиціи. Вх. Зн. 23.
Кляскати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] кля́снути, -сну, -неш, гл. 1) Хлопать, хлопнуть. Біс перістий свиснув, кляснув. Гул.-Арт. (О. 1861. III. 106). 2)язиком. Щелкать, щелкнуть языкомъ. Вх. Лем. 425.
Обісмілитися Cм. обісмілюватися.
Позаводити, -джу, -диш, гл. 1) Завести (многихъ). Сини позаводять коней у ліс. Драг. 147. 2) Завести, устроить (во множествѣ). Позаводив... роскіш. Левиц. І. 222. В декотрих селах попи і пани позаводили школи. О. 1862. II. 52.
Прорік, -ро́ка, м. Пророкъ. Нещасний рік, як умре прорік. Ном. № 9370. що рік, то й прорік. Что годъ, то дитя ражда»ется.
Сказити, -жу́, -зиш, гл. 1) Сдѣлать бѣшенымъ. Не поможе бабі кадило, як бабу сказило. Чуб. 1. 292. А нехай його сказить — хто це на мене каже. Лебед. у. 2) Испортить. Сказив горнець шибу. Вх. Зн. 23. Їй чарівниця сказила маржину. ЕЗ. V. 61.
Суга, -ги, ж. = осуга. Нѣж., Сосн. у.
Хрестатий, -а, -е. = хрещатий. Шух. І. 284. Хрестатий барвінок. МУЕ. І. 149. (Полт.). Хрестате вирізування. Черк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗЛУЧАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.