Валяти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Валить, сваливать, опрокидывать. Чорт росердився, налітає і хату валяє. Буйний вітер в полі повіває, бідного козака із ніг валяє. 2) Валять (сукно). 3) Бить, сбивать (съ дерева). 4) Пачкать, марать. Помалу ступайте, пилу не збивайте, шмаття не валяйте. 5) — коней. Выхолащивать лошадей. 6) Испражняться.
Вигнічувати, -чую, -єш, сов. в. вигнітити, -чу, -тиш, гл. Выжимать, выжать.
Змазати, -ся. Cм. змазувати, -ся.
Машини́стий, -того, м. Машинистъ.
Побабрати, -раю, -єш, гл. Помарать, испачкать. Не їв, тільки побабрав-побабрав.
Примівник, -ка, м. Знахарь, лѣчащій заговоромъ.
Розчати, -ся. Cм. розчиняти, -ся.
Спотикатися I, -каюся, -єшся, сов. в. спіткнутися, -нуся, -нешся, гл. Спотыкаться, споткнуться. А на третім чистім полі кінь ся спотикає. На паличку спіткнулася, на злуктечко впала.
Цицька, -ки, ж. Женская грудь. Відпала му від рота цицька. Там йому жаба й цицьки дасть. Тамъ ему и смерть. Злякався.... що вже йому довго на світі не жить, що тут йому жаба й цицьки дасть. Ум. цицечка.
Чин, -ну, м.
1) Дѣйствіе, дѣяніе. Після старої голови все марно пійшло. Ні порядку, ні чину.
2) Способъ, образъ. То — проше пана — оттаким чином робилось. Одслуживши в церкві службу Божу і похорон, як слідує, понесли тим же чином і на кладвище.
3) Чинъ (заимствовано изъ русскаго языка). Великого чину дійшов.
