Верклюг, -га, м. Снарядъ для подвѣшиванія котелка надъ огнемъ (въ жилищахъ гуцульск. пастуховъ и пр.). стовп — столбъ вращается, стоя у стѣны, въ каганці нижнимъ концемъ; вертикально къ нему вдѣланъ въ верхній его конецъ (такъ что выходить подобіе буквы Г) четырехгранный брусокъ дерева, назыв. собственно верклюгом, вдоль котораго двигается берфела (кужба) — пластинка съ крючкомъ на концѣ: одинъ конецъ берфели проходить въ отверстіе верклюга и поддерживается въ немъ чопом — колышкомъ, входящимъ въ отверстіе берфели, а на крюкѣ другого конца висить котелокъ; благодаря ряду отверстій для колышка вдоль берфели, ее можно поднимать и опускать, также двигать по прорѣзу верклюга и такимъ образомъ перемѣщать котелокъ. Cм. вертлюг.
Громадя́нка, -ки, ж. Женщина, принадлежащая: къ обществу, къ міру.
Догина́ння, -ня, с. Догибаніе.
Дру́жка, -ки, ж. 1) Молодая дѣвушка изъ приглашенныхъ невѣстой быть на свадьбѣ; одна изъ дружок носить названіе ста́ршої. Завтра заплети кісоньку в дрібушки, та вже ж тобі не ходити в дружки! Ой брязнули на дворі цимбали, озвалися у сінях бояри, заспівали дружки у світлиці, забилося серце у вдовиці. 2) Подруга. Ой хвалилася гречная панна своїми косами перед дружками. Ум. дру́женька, дру́жечка. Сідайте сюди, дівчата.... от же вам і ложечки, брусуйте, друженьки, брусуйте. Есть у мене служечка, старшая дружечка. Усі дружечки по лавах сіли, а Ганнуся на посаді.
Кулачник, -ка, м. Кулачный боецъ. Боєць, ярун і задирака, стрілець, кулачник і рубака, і дужий був з його хлопак.
Намина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. нам'я́ти, -мну, -не́ш, гл. 1) Мять, помять; наминать, намять. В руках груша аж помнякшала, — так її наминає. найняти чуба. Выдрать за волоса. 2) Только несов. в. Жадно ѣсть. Голодний, — так наминає!
Паскудство, -ва, с. Мерзость, гадость. Нечисте гніздо всякого паскудства.
Скоромина, -ни, ж. Скоромное, скоромная пища. Прощавай, скоромино, йди, піснино. Забажалось йому скоромини.
Укроїти, -рою, -їш, гл. = украяти.
Черянка, -ки, ж. Въ выраж.: на черянку. По очереди.
