Блуд, -ду, м. 1) Блужданіе. блудом ходити. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. у блуд піти. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. 2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Блуд мі сі вчепив. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? 3) Родъ дѣтской игры. 4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає.
Кількадесять числ. Нѣсколько десятковъ.
Матни́й, -а́, -е́ Состоятельный, зажиточный.
Назліта́тися, -та́юся, -єшся, гл. Слетѣться во множествѣ. Назліталось їх така сила, що Господи!..
Недомовляй, -а, -е. Косноязычный. Хотіла мене мати за сьомого дати; аж той сьомий такий недомовлий.
Подобувати, -ва́ю, -єш, гл. Добыть (во множествѣ). Подобували городи.
Поперемотувати, -тую, -єш, гл. Перемотать (во множествѣ).
Сумота, -ти, ж. = сум.
Цибилатий, -а, -е. = цибатий.
Шахрай, -рая́, м. Мошенникъ. Плут безбожний з собой всіх шахраїв веде.
