Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Яка ж ватага розбішак! 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Ум. ватажка.
Красноталь, -лю, м. Раст. Salix acutifolia Willd.
Кургикати, -чу, -чеш, гл.
1) Визжать. Кургиче, як свиня в дощ.
2) Тихо пѣть. Гребці і весла положили, та сидя люлечки курили і кургикали пісеньок. Кургиче собі пісню під ніс.
Куржан, -на, м. = кажан.
Нарощиня́ти, -ня́ю, -єш, гл. О тѣстѣ: заквасить много. Нарощиняв, а чим замісити?
Охмайрин, -на, м. = розмайрин? Не неси мя через млин, бо там смердить охмайрин.
Пейстрина, -ни, ж. Нанка.
Посікти, -січу, -чеш, гл. Посѣчь, порубить. Той меч — самосіч і посік його на маленькі шматочки.
Фаркнути, -ну, -неш, гл. Вспыхнуть. Фиркне поломін хутко.
Шинувати, -ну́ю, -єш, гл. Обтягивать колесо шиной.
