Борона 2, -ни, ж.
1) Борона. Части ея: деревянные валки, въ которые вставлены зубья; каждый валок обоими концами укрѣпленъ въ двухъ глицях. Части гуцульской бороны: Борона має два довші крайні і два коротші середущі хребетники; впоперек хребетників переходить шість тонших естиків; там, де естики перехрещуються з хребетниками, задовбані через них обох зелізні чопи. під борону сіяти. Сѣять по жнивью безъ вспашки, задѣлывая только бороной. борону затігати за ним. Подольщаться къ кому. Ум. борінка, боріночка.
Допо́рати 1, -раю, -єш, сов. в. доперти, -пру, -реш, гл. Дотаскивать, дотащить. Пшона мішок.... коли б хто поміг доперти до хутора.
Дуженько нар. Ум. отъ дуже. Довольно сильно.
Заша́рпати, -паю, -єш, гл. Приняться рвать, терзать.
Кло, кла, с.
1) Ребро, грань, гребень предмета. Доґи (= клепки) клом — боками щільно приставали до себе.
2) Клыкъ (свиной). Болѣе употр. во мн. ч. кла.
3) Ростокъ. Цибуля пущат кла.
Леда́що, -ща, с. 1) Лѣнтяй. Ой роблю я, роблю, — робота ні за що: люде кажуть і говорять: сирота ледащо. Ледащо неробоче. 2) Негодникъ, негодница, безпутный, безпутная. Добрий доброго слова боїться, а ледащо й побою не бюїться. Люде серця не спитають, а скажуть: ледащо. Пуститися в ледащо. Сдѣлаться негодникомъ. Чи се і ти пустивсь в ледащо, що хочеш нас, звести ні на що? 3) О предметахъ: плохой, негодный, дрянной. Зіма! кожуха нема, чоботи ледащо і їсти нема що.
Міст, мо́сту, м. 1) Мостъ. Оце пропав, як з мосту впав. 2) Полъ деревянный. Молодицям по світлицях мости шарувати. А в милої ввесь двір на помості. Ой для кого, мила, сі мости мостила? Ум. місток, місточок, мостонько. Калиновий мостоньку, гнися, не ломися.
Набоже́нство, -ва, с. Богослуженіе. Любо було в церкві постояти, набоженства послухати. набоже́нство відправляти. Служить обѣдню.
Поцокувати, -кую, -єш, гл. Побрякивать. Ходила погойдуючись та підківками поцокуючи.
Усмак нар. Всласть, со вкусомъ.
