Відсуджувати, -джую, -єш, сов. в. відсудити, -джу, -диш, гл. 1) Присуждать, присудить въ чью пользу. Вам громада відсудила. Одсудили мою землю Бог знає й кому. 2) Отсовѣтовать, совѣтами или наговорами отбивать, отбить, отстранить одного отъ другого. Відсудилисьте мого друга від мене. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде, одраїли, одсудили, щоб ми в парі не ходили.
Ґазді́вський, -а, -е. Хозяйскій.
Драгу́н, -на, м. Драгунъ. Чому рано не була? — Боялася драгуна.
Люди́на, -ни, об. Человѣкъ. Кожна людина своє лихо несе. Перша жінка в мене була добра людина. Якась людина. Не годиться потягаться на людину. З його вийде людина. Ум. людинка.
Наля́пувати, -пую, -єш, сов. в. наля́пати, -паю, -єш, гл. 1) Напачкивать, напачкать, накапывать, накапать. 2) Только сов. в.: Нахлопать, настучать. 3) Набалтывать, наболтать (языкомъ).
Самохіть нар. = самохіттю. Як таки самохіть свою душу морити. Самохіть підставить під ярмо шию.
Сіть, -ті, ж. Сѣть. Щастя му з рук вилетіло, як птиця із сіті. Ум. сі́тка, сі́точка.
Смутити, -чу́, -тиш, гл. Печалить, наводить грусть.
Трембухач, -ча, м. Брюхачъ, толстопузый.
Уліті нар. Лѣтомъ. Вліті і качка прачка, а взімі і Тереся не береться. Хто вліті гайнує, той взімі голодує.
