Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вимовчати

Вимовчати, -чу, -чиш, гл. 1) Смолчать, умолчать. Жінка не вимовчала та й каже.... Рудч. Са. I. 208. 2) Промолчать извѣстное время. Увесь вечір вимовчав, — ні пари з уст.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 171.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОВЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОВЧАТИ"
Аціба́! меж. Крикъ, чтобы отогнать свиней, собакъ. Шейк.
Гаяння, -ня, с. Дѣйствіе медлящаго, медленность, медлительность. Твоє гаяння до ладу не доведе.
Дригті́ти, -гчу́, -ти́ш, гл. = драгліти. О. 1862. VIII. 49.
Нахилити, -ся. Cм. нахиляти, -ся.
Паленина, -ни, ж. Выжженное мѣсто.
Перегостювати, -тюю, -єш, гл. Прогостить извѣстное время.
Півполукіпок, -пка, м. Пятнадцать сложенныхъ въ полѣ сноповъ. Kolb. I. 63.
Поковзтися, -знуся, -нешся, гл. Поскользнуться. Пан капраль поковзлись по крові своїй багровій. Федьк.
Полуденник, -ка, м. Насѣк. Syrrphus. Вх. Пч. II. 27.
Цегловий, -а, -е. Кирпичный. Драг. 418. Цеглова хата. Канев. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИМОВЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.