Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

собічити

Собічити, -чу, -чиш, гл. Присваивать. Все собічить: і то моє, і се не ваше. Св. Л. 244.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 163.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СОБІЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СОБІЧИТИ"
Брижитися, -жуся, -жишся, гл. Морщиться, образовать складки. Борз. у.
Відхлинутися, -нуся, -нешся, гл. Передохнуть при плачѣ; откашляться, поперхнувшись или закашлявшись. Душить кашель. Плаче, плаче, — не одхлине. Волч. у. За слізьми не одхлине. Г. Барв. 140. Як заб'є, — одхлинутись не можна.
Здити́ніти, -нію, -єш, гл. Впасть въ дѣтство. Екат. г.
Золотастий, -а, -е. Золотистый. Не ховайсь, моя рибонько золотастая. Г. Барв. 74.
Лю́дяність, -ности, ж. 1) Гуманность. Желех. 2) Привѣтливое обращеніе, соединенное съ душевной добротой.
Навалува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Набѣжать, найти толпой. Ті миші, що в степу багато, не тут наплодились; вони відкільсь повалували. Новомоск. у.
Обмінок, -нка, м. = відмінок. Рк. Левиц.  
Повихитувати, -тую, -єш, гл. Расшатать (во множествѣ). Оце який вітер, — і дерева повихитує. Славяносерб. у.
Смолавка, -ки, ж.біла. Раст. Silene nutans. Шух. І. 22.
Уденішній, -я, -є. Дневной. Констан. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СОБІЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.