Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

собічити

Собічити, -чу, -чиш, гл. Присваивать. Все собічить: і то моє, і се не ваше. Св. Л. 244.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 163.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СОБІЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СОБІЧИТИ"
Блигий, -а, -е. = Блигомий. А тепер плентайся до Ґудзя!.. Блигий, бач, світ! Мир. Пов. І. 116.
Боденька, -ки, ж. Ум. отъ бодня.
Бондарик, -ка, м. Ум. отъ бондарь.
Джє́мори мн. Густой кустарникъ. Воли пасуться низом.... джєморами, — гущавинами з корчів. Шух. І. 211.
Зуздрітися, -рюся, -ришся, гл. Оглянуться, осмотрѣться. Лубен. у. (В. Леонтов.).
Ік пред. = к. Аж ік вечору вже знову приходить. Рудч. Ск. II. 161.
Опак нар. 1) Назадъ. 2) Навыворотъ, наоборотъ.
Оцупалок, -лка, м. = оцупок.
Позадовольняти, -ня́ю, -єш, гл. Удовлетворить (многихъ).
Роботизна, -ни, ж. Барщина. Два дні роботизни. Гн. II. 228. Ой дуки, позабірали ви наші степи й луки!... А тепер на них чужими руками роботизну справляють. Мир. ХРВ. 86.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СОБІЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.