Висвистувати, -тую, -єш, сов. в. висвистати, -щу, -стиш, гл.
1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Витяг з-за пояса сопілку, висвистує, яті зна.
2) Вызывать, вызвать кого свистомъ. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку.
Голоцюцьок, -цька, м. = голопуцьок. Повне гніздо горобиних голоцюцьків.
Дупла́стий, -а, -е. = дуплинастий.
Зоряний, -а, -е. 1) Звѣздный. Ніч місяшна, зоряна. 2) зоряна вода. По нар. повѣрью: вода съ лѣкарственной силой для короны, простоявшая ночь при звѣздахъ. Коли корова дає мало молока (як хто поробе), треш давати їй зоряну воду пити. А ту воду роблють так: ясної ночі ставляють на видноті, супроти зірок, дійницю з водою, то вона повинна простояти всю ніч.
Музи́цтво, -ва, с. Игра на музыкальномъ инструментѣ. Веселе ремесло музицтво... легким хлібом забавляють.
Повинний, -а, -е. Долженъ, обязанъ. А коли ж ти, дівко, горда, ти повинна жарти знати: як парубок зачіпає, ти повинна жартувати.
Попразниця, -ці, ж. = попразен.
Стріча, -чі, ж. Встрѣча. Біжать один одному в стрічу.
Уквітчуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. уквітчатися, -чаюся, -єшся, гл. Убирать, убрать себя цвѣтами. А то не буду й танцювать, поки барвінку не нарву та не уквітчаюсь.
Школяр, -ра, м. Школьникъ, ученикъ. На Сорок Святих школяр несе вчителеві сорок бубликів.
