Заві́йна, -ни, ж. 1) Болѣзнь: сильная рѣзь въ животѣ. Перша каже: у небоги пристрітні уроки; друга плеще: їй завійна всунулася в боки. 2) Мятель.
Заковези́тися, -жу́ся, -зи́шся, гл. = закомезитися.
Заюртува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Придти въ волненіе, возбужденіе, смятеніе. К.
Камчуг, -га, м. Раст. Thlictrum minus L.
Морови́й, -а́, -е́ Моровой. морова губка. Труть для удержанія кровотеченія.
На́вороти нар. Возвращаясь снова. Пак підемо навороти Моченюка драти.
Накомпонува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Насочинять.
Нало́га, -ги, ж. 1) Привычка, обыкновеніе, повадка. У нього налога пити горілку. 2) Отягощеніе, притѣсненіе. (Чорт у пеклі) мучив дармо, у всіх ярма з шиї не злізали, струп на плечах, бо по печах в ад дрова возили... Щоб скакали, не брикали, — кладуть в рот удили, сікуть плітью, щоб там митью ступою ходили. Всю налогу скоро Богу донесли во уші: не забарив, ад розорив, випустив всі душі. 3) Толпа, давка; напоръ, натискъ. Там налога така, що трохи пана не звалили, так налягли.
Паздеристий, -а, -е. Растрескавшійся; щекастый.
Учиняти, -няю, -єш, сов. в. учинити, -ню, -ниш, гл.
1) Дѣлать, сдѣлать, совершать, совершить. Ой, хворцю! Що ти учинила. Спасибі вам, панове молодці, преславні запорожці, за честь, за славу, за повагу, що ви мені учинили. учинити во́лю. Cм. воля.
2) Поступать, поступить, сдѣлать. Ой не гаразд запорожці, не гаразд вчинили. Так ми добре, брате, учиниш, свого найменшого брата попросімо.
3) Заквашивать, заквасить, сдѣлать закваску (для тѣста, квасу). Учинили вони квас. От вона взяла, ріденько вчинила, ріденько підбила, ріденько й замісила. На чужий коровай очей не поривай, а рано вставай та собі учиняй.
