Верхняк, -ка, м. 1) Верхній жерновь въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго круга (Cм.). . 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. 6) У гребенщиковъ: верхушка рога.
Відчай, -чаю, м. Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: пустити на одчай божий, — на одчай душі. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя.
Гірчити, -чу, -чиш, гл. Дѣлать, горькимъ, производить горечь. Нехай не гірчить на серці полинь.
Даре́вний, -а, -е. = Даремний. Тому і світ великий, кому хліб даревний.
Діву́нка, -ки, ж. Раст. Gallium verum. Cм. Бобачик.
Кикнути, -кну, -неш, гл. = ґиґнути.
Майори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Мелькать, виднѣться слегка, изрѣдка. Сонце майорить між хмарами. Не вродила овощ: то там, то там майорить слива й груша. 2) Развѣваться. Тільки чуприна майорить. Табакове листя майорить на вітрі.
Набу́тний, -а, -е. Благопріобрѣтенный.
Подосилати, -ла́ю, -єш, гл. Дослать (во множествѣ).
Трацький, -а, -е. Лѣсопильный.
