Випивати, -ва́ю, -єш, сов. в. випити, -п'ю, -єш, гл.
1) Выпивать, выпить. Випивай до дна, щоб велика росла. Горе — море: пий його, не вип'єш. він випивши, він трохи випивши. Онъ подъ хмелькомъ. ви́пити повну, не малу, т. е. випити повну чарку горя, лиха. Узнать много горя. Він же з мене і кров виссе.... Не даром його жінка така замліла та занепала. Випила, видно, не малу, добра душа, на своєму віку.
2) Выѣдать, выѣсть. Жук хліб випиває. — очі. Выклевывать, выклевать глаза. Яструби з орлами випивали очі.
Ґанч, -чу и -чі, м. и ж. = Ґандж. У корови нема ніякої ґанчі. Я не можу того вола купити, бо має в ногах великий ґанч.
Дзя́ма, -ми, ж. Говяжій отваръ.
Довбі́ння, -ня, с. = Довбання.
За́снівка, -ки, ж. Родъ шитья. Все пообшивані (рушники) заснівками. Ум. За́снівочка.
Нестелепа, -пи, об. Неповоротливый, непроворный человѣкъ. Така вже вдалась нестелепа, роззява.
Повкручувати, -чую, -єш, гл. Ввинтить (во множествѣ).
Приспівати II, -ва́ю, -єш, сов. в. приспіти, спію, -єш, гл. 1) Подоспѣвать, подоспѣть, приспѣть. Жито поспіло, приспіло діло. Отцевська — матчина молотва у купецтві, і в реместві, і на полі, і на морі на поміч приспіває. 2) Поспѣвать, поспѣть, созрѣть. Вже вдовонці пшениця приспіла. 3) Застигнуть. Смерть старих приспіла швидко.
Утруднити Cм. утрудняти.
Цюцю меж. = цуцу. Цюцю, дурний салабай.
