Жнива́рь, -ря́, м. = жнець. Ум. жнива́рик.
Запові́т, -ту, м. Завѣтъ, завѣщаніе.
Козак, -ка, м. 1) Казакъ, воинъ, рыцарь. Висипали козаченьки з високої гори: попереду козак Хмельницький на воронім коні. То велю я вам междо собою козака на гетьманство обірати, буде междо вами гетьманувати, вам козацькі порядки давати. О милий Боже України, не дай пропасти на чужині в неволі вольним козакам! 2) Какъ идеалъ рыцаря, прекраснаго въ нравственномъ и физическомъ смыслѣ, слово козак прилагается въ народной поэзіи ко всякому молодому человѣку. Ой ти, козаче, ти хрещатий барвінку! Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. 3) — чорноморський. Казакъ Кубанскаго казачьяго войска 4) Членъ вольнаго сословія казаковъ въ 5) Танецъ. Парубки... розганяли дівчат як полохливих лебедів і починали козака. 6) Названіе красиваго, но хитраго вола. Ум. козаченько, козачок, козуря. Зібрав Тарас козаченьків поради, прохати. Буде тобі, моя доню, лихая година, що ти того козаченька щиро полюбила. Козаченьку-барвіночку! Ув. козарлюга, козачище. Васюринський козарлюга все п'є та гуляє. Козарлюга дуже ручий, жвавий. Славного війська козачище. Первий запорожець був здоровенний козарлюга.
Мірчу́к, -ка, м. Мѣра зерна, получаемая за помолъ.
Муру́гий, -а, -е. = моругий. Муругі або чорні свити. Ой ну, коте муругий! Лежав у бур'яні бровко муругий.
Парчевий, -а, -е. Парчевой. Столи ж мої тісовії, скатерті парчевії.
Рівня, -ні, ж. Пара, равный по положенію, по состоянію, по характеру. Кінь волу не рівня. Ти багач, я убога — не рівня з тобою.
Спасений, -а, -е. 1) Спасшійся. Живе він там (у печері) багато років.... — став спасений. 2) Влагой. Діло спасене і богоугодне.
Узгрянишник, -ка, гл. = узгряничанин.
Шкурнути, -рну, -неш, гл. = чкурнути. Так шкурнув, що тільки куряву видко.
