Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

фуяра

Фуяра, -ри, ж. 1) Пастушья свирѣль. Завернув аньол Саву до буди, забрали фуяри, забрали дуди, на котрих пісню грали. Чуб. III. 377. 2) об. Безпомощный, неспособный человѣкъ. Желех. Ум. фуярка. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 381.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ФУЯРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ФУЯРА"
Бархан, -ну, м. Бумазея.
Жерстя́нка, -ки, ж. Жестянка. Харьк.
За́дки нар. Задомъ (идти). Мнж. 181. Я до його, а він задки, задки.
За́світла нар. Засвѣтло. Несуть страву, де що запопали, щоб засвітла повечерять. Шевч. 180.
Клюбачитися, -чуся, -чишся, гл. 1) Извиваться. Сліпец ( = anguis fragilis, мѣдяница) клюбачится. Вх. Зн. 26. 2) Взъерошиваться. Вх. Зн. 26.
Когут, -та, м. 1) Пѣтухъ. Два когути, два дима, дві господині ніколи не погодяться. Ном. 2) Тетеревъ (у гуцуловъ). Шух. І. 237. 3) Пѣтушье перо на шляпѣ гуцула. Шух. І. 128. Ум. когутик. Ув. когутище. Є у мене когутище, що всю нічку кукуріче. Н. п.
Ойкати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] ойкнути, -ну, -неш, гл. Все поле ойкнуло од жаху.
Струйний, -а, -е. О голосѣ: пріятный, мелодическій. Який в його голос був струйний. МВ. ІІ. 93.
Тиртак, -ка, м. = тартак.
Чоловічина, -ни, м. Человѣкъ. Чоловічина! одна душа в чоботі, друга в животі, а третя по світу. Ном. № 2970.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ФУЯРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.