Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

витрухати 1

Витрухати 1, -хаю, -єш, сов. в. витрухнути, -ну, -неш, гл. Выгнивать, выгнить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 195.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТРУХАТИ 1"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТРУХАТИ 1"
Бриньчати, -чу, -чиш, гл. Бренчать. Бандура горлиці бринчала. Котл. Ен.
Володарька, -ки, ж. Владѣтельница, владѣлица.
Вулік, -ка, м. = вулій.
Да́йка, -ки, ж. Даяніе. Харьк. Манж.
Зяяти, зя́ю, -єш, гл. Зіять. Щоб тобі так рот зяяв, як ото двері зяють. (Як хто не зачинить дверей).
Нами́лювати, -люю, -єш, сов. в. намили́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Намыливать, намылить.  
Наміря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. намі́рятися, -рюся, -ришся, гл. 1) Нацѣливаться, нацѣлиться. Стрілець ще намірився в третій раз. Рудч. Ск. І. 142. 2) Замахиваться, замахнуться. Він уже намірився мене вдарити. 3) Вознамѣриваться, вознамѣриться.
Перепелястий, -а, -е. Имѣющій цвѣтъ перепела, сѣрый.
Помийник, -ка, м. Первоначально — человѣкъ, занимающійся выносомъ помоевъ, а затѣмъ всякій человѣкъ, занимающійся грязной работой; бранное слово. Лохв. у. Ти помийник жидівський. Гн. II. 70. 2) Собака, постоянно роющаяся въ помояхъ, любящая помои. Лохв. у.
Улітати, -таю, -єш, сов. в. улетіти, -чу, -тиш, гл. Влетать, влетѣть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИТРУХАТИ 1.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.