Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Заніма́ти, -ся = займа́ти, -ся.
Мошна́ч, -ча, м. Раст. Sedum acre L.
Окрайчик, -ка, м. Ум. отъ окраєць.
Посаженько, -ка, м. Ум. отъ посаг.
Різномасткий, -а, -е. Разноцвѣтный.
Розгільчастий, -а, -е. = тіллястий. Дуб розгільчастий.
Сизоперець, -рця, м. Съ сизыми перьями. Орли сизоперці налітали.
Умітати, -таю, -єш, сов. в. умести, -ту, -теш, гл.
1) Вметать, вместь во что.
2) Выметать, выместь. Красно вметено перед світлоньков.
Чухи меж., выражающее почесываніе, чесаніе зудящаго мѣста.
