Викошувати, -шую, -єш, сов. в. викосити, -шу, -сиш, гл.
1) Скашивать, скосить, выкосить. Четвертину проса викосить.
2) Находить, найти, кося. Пішов на поле косить пшениці і викосив птичку таку гарну.
Виславляти, -ля́ю, -єш, гл. Славить, прославлять. Славу козацьку виславляли.
Звені́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = дзвеніти. Текла річенька, звеніла.
Опара, -ри, ж. Опара для печенія хлѣба.
Письмацтво, -ва, с.
1) Грамотность.
2) Плохое сочинительство.
3) соб. Плохіе писатели. Письмацтво дике.
Попрошпечуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Проштрафиться (о многихъ). Попрошпечувались, дак їх і попрогонили.
Прибірання, -ня, с.
1) Уборка, приборка.
2) Одѣванье, наряжаніе, а также сами одежды, наряды. А жаль мені дівування, дівоцького прибірання. Ум. прибіраннячко.
Розгвинтити Cм. розгвинчувати.
Фай! меж. Употребл. въ выраж.: фай би му! — проклятіе, пожеланіе болѣзни, смерти.
Черкнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ черкати. 1) Черкнуть, быстро провести одну черту. Черкнув раз пером та й уже. 2) Рѣзнуть. Черкнув ножем, — так кров і бризнула. 3) Выпить сразу. Черкнув чарку, утерся й пішов. 4) Побѣжать, броситься. А я черкну як ластівка та до перелазу. Черкнув із неба, аж курить. 5) Ударить. Черкнув його добре в ухо. Куля мене таки черкнула добре. 6) Бросить, швырнуть. Так черкнув ним (хлопцем) об землю, що аж загуло. Як черкне мене вгору, то я фуркнув як з лука.
