Відцуруватися, -руюся, -єшся, сов. в. відцуратися, -раюся, -єшся, гл. Отрекаться, отречься, отказаться отъ кого; отчуждаться. Не одну сотню років по п'ять раз вони од старої науки й словесности одцурувались. Ой чули через люде — тебе рід одцурався. Коли б пан за плуга взявся, то й світа б відцурався.
Ворушити, -шу, -шиш, гл.
1) Шевелить. Не воруши гною, бо буде воняти.
2) Трогать. Чорте, на груш, тільки мене не воруш. Не воруште мене, не займайте мене, неначе ви й не бачите нічого.
Ґо́тур 1, -ра, м. Глухарь, глухой тетеревъ, Tetrao urogallus.
Іск.. Cм. ск.
Київ, -ва, м. Кіевъ.
Кощок, -ка, м. Собачка ружейная, спускъ.
Лота́ття, -тя, с. = латаття.
Прикладок, -дка, м. Небольшая копна хлѣба. Кладь соломы.
Свитка, -ки, ж. Ум. отъ свита.
Старецький, -а, -е. 1) = старечий 1. Ой старости ви старецькії.
2) = старечий 2. В старецькім тілі та панська душа.
