Вого́ник, -ка, м. Огонекъ. Ум. отъ вого́нь.
Горди́нець, -нця́, м. Татаринъ изъ орды.
Грумоті́ти, -мочу́, -ти́ш, гл. = Грюкотіти. І стукотить, і грумотить, за комір вода ллється.
Жоло́пати, -паю, -єш, гл. Жрать. Коли ти наїсися вже? Од самого ранку все жолопає та й жолопає.
Зуховатий, -а, -е. Молодецкій, хватскій. Над річкою стоїть хата, там дівчина зуховата. Гуляй, доню, ізводь хлопців, но вибірай все молодців; чи убогий чи багатий, аби був зуховатий.
Кощавий, -а, -е. Костлявый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий.
Надпи́ти Cм. надпивати.
Суятити, ячу, -тиш, гл. — кого́. Безпокоить кого.
Топе́лець, -льця, м. 1) Утопленникъ. 2) Водяной бѣсъ, затаскивающій людей въ воду съ цѣлью ихъ утопить.
Шпувати, -шпую, -єш, гл.
1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує.
2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує.
3) Брызгать, вспрыскивать. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хорого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснуть її.
4) Искать (объ охотничьей собакѣ). От уже почала шпувати: може зжене перепелицю або що.
