Гайдук, -ка, м. Высокорослый служитель; солдатъ надворной стражи. Ой вивійти, отамани, панськії гайдуки. Ой крикнув царь на свої гайдуки: «Возьміть Байду добре в руки!» 2) Особаго рода танецъ. 3) гайдука садити, ударити. Танцевать въ присядку. ударила б гайдука, та боюся мужика. Еней, матню в кулак прибравши, і «не до соли» примовлявши, садив крутенько гайдука. 4) Ніс гайдука скаче. Выраженіе для указанія чьего-нибудь страшнаго аппетита, усиленной работы челюстями. Лупить (= їсть), аж ніс гайдука скаче, — танцює. Ум. гайдучок. Ув. гайдучище.
Гуся́р, -ра, м. 1) Гусь—гермафродитъ. 2) = Гусятник 1.
До-Шми́ги нар. Кстати, къ дѣлу, умѣстно (употребляется преимущественно съ отрицаніемъ). Тут щось не до-шми́ги. Здѣсь что то да не такъ.
Знаряжати, -жа́ю, -єш, сов. в. знаряди́ти, -джу́, -диш, гл. Снаряжать, снарядить. У наряді доброго коня купувала, мене молодого в поход знаряжала.
Купатися, -паюся, -єшся, гл. Купаться. Хто по кладці мудро ступає, той ся в болоті не купає. Душно мені: ходім, дочко, до ставка купатись.
Мудрува́тися, -ру́юся, -єшся, гл. Быть въ затруднительныхъ хлопотахъ? Мудрується, як сучка перед перевозом.
Прожити Cм. проживати.
Сестрич, -ча, м. = сестрінець.
Тинятися, -ня́юся, -єшся, гл. Слоняться, шататься. Пішла мати тиняючись, по під тинню валяючись. Тиняється, як кобиляча душа. Мені шаноба скрізь була, бо я без діла не тиняюсь. Тиняюся од села до села, а тепер іду в Полтаву.
Чупарний, -а, -е. Опрятный, красиво одѣтый, красиво убранный. Cм. чепурний.
