Білогруд, -да, м. 1) Имѣющій бѣлую грудь. 2) пт. а) Sterna minuta. б) Cinclus aquaticus. Ум. білогрудик.
Ей меж. 1) Выраженіе неудовольствія и угрозы. «Ей, Хведьку вчись! ей, схаменись!» Так панотець казав своїй дитині: «Шануйсь, бо, далебі, колись тму, мну, здо, тло спишу на спині!» 2) Эхъ, нѣтъ. Ей, де там! Оттепер же я тебе з'їм, кобило! — Ей, вовчику, голубчику, не їж мене! 3) Эй. Ей, нуте, беріться!
Козарня, -ні, ж. Казарма для разсыльныхъ казаковъ въ панскихъ имѣніяхъ. У тій козарні живуть самі козаки, там сідла козацькі, уздечки, то що.
Підпалити, -ся. Cм. підпалювати, -ся.
Плішка, -ки, ж. Клинъ деревянный.
Погадка, -ки, ж. = погаданка. Ум. погадочка. Як я собі погадаю свої погадочки.
Присіди, -дів, м. мн. Въ выраженіи: на-в-присіди. Cм. навприсідки.
Сама ж. Въ им. пад. ед. ч. не употр., а лишь въ слѣд. выраженіи: брати у саму — размышлять, обдумывать.
Чорт, -та, м. 1) Чортъ. Бога хвали, чорта не гніви. чорт-ма, чорт-мало, чорт-матиме. Нѣтъ, не было, не будетъ. Їв би паляниці, та зубів чорт ма. Ой тим же я не прийшов, що чорт-мало підошов. Коли без перестанку гулятиме, то й сорочки чорт-матиме. чорт зна хто, що, де, куди, як.... Чортъ знаетъ кто, неизвѣстно кто, что, гдѣ, куда, какъ. чорт зна що, хто — также: дрянь, гадость, плохой человѣкъ, предметъ. чорт зна як — также: плохо, скверно. Чорт зна що в лаптях, та й то москаль. Чорт зна що, не Брути! Чорт зна що плутає. Як чор-зна що, — не чепать, щоб і посудини не запаскудить. Робиш ти, працюєш, та на чорт зна кого. Жили, жили, та чор-зна де й ділися. Заїць тоді ж забіг чор-зна куди. Чорт його зна, як і вчитись. Чорт батька знає, як співають! Въ томъ же значеніи: чорт-віть що! до чо́рта. Много, масса. Чимало таки козаків і панів до чорта. 2) Родъ игры. Ум. чортик, чорто́к. Ув. чортисько, чортище. Чортяка.
Шваб, -ба, м.
1) Нѣмецъ.
2) Насѣк. Carabus scheidleri.
