Відчахнутися, -нуся, -нешся, гл. Отдѣлиться; отколоться (о вѣтвяхъ). Оженив сина, а він і одчахнувсь — пішов жити до тестя. Відчахнувсь від нашої православної віри. От шкода! Яка гарна гілка відчахнулась.
Вовченько, -ка, м. Ум. отъ вовк.
Вурчати, -чу, -чиш, гл. = мурчати. Кіт вурчить.
Добува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. добу́ти, -бу́ду, -деш, гл. 1) Добывать, добыть; доставать, достать, пріобрѣтать, пріобрѣсти. От лисичка змерзла, то й побігла в село вогню добувать, щоб витопить. Чи у свахи сорочки немає, чи чобіт добуває? Панували, добували і славу, і волю. Буде з нас, — не діти в нас; а діти будуть, то сами добудуть. 2) Брать, взять (городъ во время войны). Добувати міста. 3) Вынимать, вынуть (саблю изъ ноженъ). 4) Доживать, дожить до срока. Мушу году добути. Іще тиждень добуду. Бона вже останні години добуває дома. Добува́ти ві́ку. Доживать.
Заво́ра, -ри, ж. Бревно для задвижки воротъ.
Загребти́, -ся. Cм. загрібати, -ся.
Захлянути и захлясти, -ну, -нешъ, гл. Отощать, ослабѣть. Захляла молодецька сила.
Лохма́тий, -а, -е. Названіе вола съ большимъ брюхомъ.
Опитувати, -тую, -єш, сов. в. опита́ти, -та́ю, -єш, гл.
1) Разспрашивать, разспросить. Опитай старих людей, як треба робити.
2) Находить, найти, разспрашивая. Може я де опитаю твій мішок.
Опупок, -пка, м. Завязь (плода).
