Варяга, -ги, м. Здоровякъ. У мене син такий варяг.
Жми́кати, -каю, -єш, гл. = жмакати 2. Жмикати сорочку.
Зозулячий, -а, -е. Кукушкинъ, свойственный, принадлежащій кукушкѣ.
Поле, -ля, с.
1) Поле. В чистому полі да і пшениченьку поле. Святий Юрій по полю ходить, хліб жито родить. В чистім полі край дороги висока могила.
2) Фонъ (въ узорной ткани и пр.).
3) Полъ. А ворожка і каже: «Оже, бабо, на твої гроші ще одна твоя дитина женеться!» — А киньте ж, — кажу, з якого поля: з жіночого, чи з мужичого? — «З мужичого», — каже. Ум. поленько. полечко. польце. Зорати польце. Засіяв чоловік просом польце.
Сизик, -ка, м. Особый родъ шмелей съ зеленовато-сизымъ пушкомъ на верхнемъ щиткѣ.
Скісно нар. Наискось, вкось.
Сніжити, -жить, гл. безл. Снѣжить, идти снѣгу.
Стріла, -ли, ж.
1) Стрѣла. Летіла стріла уподовж села, убила стріла вдовиного сина.
2) — огняна. Молнія.
3) Бревно, которымъ поворачиваютъ вѣтряную мельницу.
4) Часть ткацк. станка. Cм. верстат.
5) Часть маслобойни. Cм. олійниця.
6) Часть плуга.
7) — водяна. Раст. = стрілиця 4. Ум. стрілка, стрілонька, стрілочка. Винесла лучок і стрілочок пучок.
Умикнути, -ну, -неш, гл. Съѣсть. Як вони (воли) в мене умикнули за ввесь день хоч отаке стебло, то най мені очі з лоба вибере, а ти кажеш: худі! хиба за день не похуднуть.
Хамелити, -лю́, -лиш, гл. Жевать съ трудомъ. Як молодою бувала, по сорок вареників їдала; а тепер хамелю-хамелю, насилу п'ятдесят умелю.
