Безвини, -вин, ж. мн. Дикія, незаселенныя мѣста. Камен. у.

Верстат и варстат, -ту, м., варстать, -ті, ж. 1) Также кросна. Ткацкій станокъ. Чуб. VII. 409. Хто пряде, хто за верстаттю. Г. Барв. 33. Части верстату видны изъ слѣдующаго рисунка гуцульскихъ кросен: 1 и 1. передні коники; 2 и 2. задні коники; 3 и 3. ставки; 4 и 4. победрини; 5 и 5. поперечниці; 6. сідавка = сідец; 7 и 7. льонки; 8. маґоль; 9. штак; 10. спідній навій = воротило; 11. сучка з зубами; 12. песик; 13. верхній навій = воротило; 14. сучка, кєгло; 16. песик; 17. чіп; 18. шнур; 19. камінь; 20. поперечниця; 21. вуха; 22. поножі; 23. скракник; 24. скраклі з кільцями; 25. ничиниці; 26. мотузи; 27. стріла; 28 и 28. снизьки; 29 и 29. набівка ( = ляда), а в ній 30. бердо; 31. основа; 32. полотно; 33. човник; 34. полотно, навите на спідній навій. Шух. І. 254 — 256. Иныя названія тѣхъ же частей: а) 1. коники, 2. слупки, 3. стативи. 4. жердки, 5а. жердки, 5б. шайда, 6. сідак. 7. льонтки. 8. маґіль, 9. штак, 10. долішній навій, 11. триб, 12. песик, 13. горішній навій, 14. триб, 15 — 16. сука, 20. шайда, 21. кочки, 22. підніжки, надѣтыя на сворінь. 25. начинє, 27. жердка, 28. лядобійці. 29. властива ляда, 30. блят, 31. основа, 32. полотно, 33. човник, 34. полотно. Восточн. Галиція. МУЕ. III. 16 — 20. б) 1. передні стояни (стояки), 2. задні стояни (стояки), 3. коні (застрямини), 4 и 5а. жертки (жертки), 5б. шайда (шайда), 6. лавка, 7. ломки, ед. ч. ломок (лоно), 8. штак (магівниця), 9. штак, 10. спідній навій, 11. колесо (трибок), 12. цуґа (жабка), 13. верхній навій, 14. колесо (коло), 15 — 16. цуґа (дзуґа), 20. шайда (шайда), 21. (жабка), 22. підніжки, надѣтыя на шворінь (то-же), 23. середня жертка, 24. жабки — ихъ двѣ (жидки), 25. начиння (начиння), 26. мотузочки, 27. жерточка (жертка) — къ ней привязана ляда своею роспинкою, — въ гуцульскихъ кроснах жерточка и роспинка, какъ видно изъ рисунка, сведены въ одно, 28. хвости, 29. сама ляда (то же), 30. блят (блят), 31. основа (то-же). Конст. у., записалъ Б. Гринченко; въ скобкахъ поставлены названія, указанныя у Вас. 165 — 166. — Cм. еще отдѣльныя описанія: блят, ляда, навій, начиння. 2) варстат гончарський. Cм. круг гончарський. Шух. I. 260. 3) варстат трацький. Подставки, на которыя кладуть дерево при распиливаніи его на доски. МУЕ. ІІІ. 30.

Ві́двуд, -да, м. = удод. Красне пір'я на вібвуді, але сам смердить. Ном. № 11201.

Жми́крутня, -ні, ж. Кулачество.

Жовтоцві́т, -ту, м. Раст. Желтоцвѣтъ, Adonis vernalis? Польові пахощі: чебрець, жовтоцвіт. Мир. Пов. II. 76.

Пуздракуватий, -а, -е. Одутлый, одутловатый? Він був собі якийсь малий, пуздракуватий та болізний. Мир. ХРВ. 53.

Розстригати, -га́ю, -єш, сов. в. розстри́гти, -жу́, -же́ш, гл. Разстригать, разстричь.

Ряхтіти, -хчу, -тиш, гл. Блестѣть, сверкать. Як золото ряхтить. Гол. IV. 438. На морі огрядні кораблі без ліку-міри стоять собі пишними рядами та ряхтять мов пав'яне піря на сонці. Федьк. Пов. 46.

Стид, -да и -ду, м. 1) Стыдъ. Поганому виду нема стиду. Посл. стида завдавати. Срамить, стыдить. Дівчино моя, чи ж ти там бувала, що ти мені молодому стида завдавала? Чуб. V. 115. 2) Постыдный, заставляющій себя стыдиться человѣкъ. Сама стида полюбила. Мет. 259. Ти не давай стиду-бриду цілувати свого виду. Чуб. V. 540.

Трутина, -ни, ж. = трути́зна. Ой ти, дівчино, смійся, не смійся, та либонь же я в тебе трутини наївся. Чуб. V. 435. Ум. трути́нонька.