Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ясенець

Ясенець, -нцю и -нця, м. 1) Раст. Dictamnus Fraxinella L. ЗЮЗО. І. 178. 2) Первый тонкій и прозрачный ледъ на прудѣ или рѣкѣ. К. II. Михальчукъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 543.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЯСЕНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЯСЕНЕЦЬ"
Безус, -са, м. Человѣкъ, у котораго нѣтъ усовъ.
Вистинати, -на́ю, -єш, сов. в. вистинати, -наю, -єш, гл. Вырубать, вырубить. На походах жовніре вистинають зустрічну русь упень. К. Кр. 15. Іван ся схопив, шабельку вихопив, вистинав садок, садок вишневий. Голов.
Забормота́ти, -чу́, -чеш, гл. Забормотать. Часом усміхнеться, то насупиться, то забормоче. Кв. I. 108.
Наго́ня, -ні, ж. Погоня. Бачимо, що вже нас нагоня знагоняє. Борз. у.
Пасердя, -дя, с. Сердцевина дерева. Мнж. 188.
Повідшукувати, -кую, -єш, гл. Отыскать (во множествѣ).
Прутина, -ни, ж. Хворостина, розга. Ой пішов дід на подвір'я та взяв за прутину. Чуб. V. 1131. Ум. прути́нка.
Снітистий, -а, -е. Съ головней (о хлѣбѣ). Желех.
Теплість, -лости, ж. Теплота. Шейк.
Точило, -ла, с. Точило, точильный камень. Ном. № 12795. Наляга, мов коваль на точило. Ум. точи́льце.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЯСЕНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.