Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віяти

Віяти, -вію, -єш, гл. 1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Н. п. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Макс. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Шевч. 8. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії. Г. Барв. 400. 2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. Ном. № 6657. 3) Вилять. Пес віє хвостом.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 244.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЯТИ"
Бедратий, -а, -е. Широкобедрый, съ развитыми бедрами. Рудч. Чп. 255. Ідуть воли дорогою та все бедратії. Мет. 455.
Дри́ндом нар. Рысью. Дриндом іде кінь. Вх. Уг. 237.
Кватирька Cм. кватирка.
Кліщі, -щів, мн. 1) Щипцы, клещи. Коли не коваль, то й кліщів не погань. Ном. 2) Деревянный овалъ у хомута. Вас. 159. Там такий кінь, що колінцями кліщі достає. 3) Клешни (у рака). Ум. кліщики.
Лайдак, -ка, м. Бездѣльникъ, мерзавецъ. Дала мене моя мати за лайдака, розійдеться худобонька хоть бы яка. Чуб. V. 210.
Петрівчаний, -а, -е. = петрівній. Петрівчаний день. Ном. № 13097.
Показанщина, -ни, ж. 1) Плата отъ винокуреннаго котла. 2) Особничество, отдѣленіе себя отъ общества. Поп. 68.
Сік, со́ку, м. Сокъ. Сік березовий. Чуб. VII. 446. Не пиво диво — дивнійший сік, що раз у рік. Ном. № 7246.
Усілякий, -а, -е. = вселякий. Ном. № 347.
Цвірний, -а, -е. Тонкій и крѣпкій (о ниткѣ). Вх. Лем. 480.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.