Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

водило

Водило, -ла, с. Длинная жердь, ворочая которой сгибаютъ колесный ободъ. Сумск. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 246.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОДИЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОДИЛО"
Воробчиха, -хи, ж. = воробиця. Желех.
Дле, пред. = Біля. Ой, чи можно, тестю, дле Марусі сісти? Лавр. 148.
Животи́ще, -ща, м. Ув. отъ живіт.
За́пісоч, -чі, ж. Небольшая отлогая насыпь песку возлѣ рѣки. Кременчугск. у.
Кабашний, -а, -е. Кабацкій. Гей, каже, ти, шинкарко молода, ти Насте кабашна. Мет. 378.
Нещастя, -тя, с. Несчастье. Багацтво дме, а нещастя гне. Ном. № 1592.  
Облесно нар. = облесливо.
Роха, -хи, ж. Свинья. Вх. Пч. II. 7.
Спокусниця, -ці, ж. Искусительница. К. Бай. 10. Раді б вони ту думку задавить, як гадину спокусницю. К. ЧР. 326.
Шудра, -ри, ж. Наложница, незаконная жена. Желех. Kolb. II. 154.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОДИЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.