Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волокита

Волокита, -ти, ж. Бродяжничество, скитанія. Ой нещасная волокита та журба ж мене збила. Грин. ІІІ. 416.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 251.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОКИТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОКИТА"
Дзиґа́рок, -рка, дзиґа́р, -ра, м. = Годинник. Чаще во мн. ч.: дзиґарки. Знає ту високу з дзиґарками дзвіницю. К. ЧР. 81.
Коливатися, -ва́юся, -єшся, гл. Колыхаться, качаться. Ой у полі билиночка коливається. Н. п.
Либа́к, -ка, м. Работникъ, собирающій нефть съ поверхности воды. Желех.
Липковиця, -ці, ж. Глинистая и оттого вязкая почва. Вх. Уг. 250.
Невеликий, -а, -е. Небольшой, малый. Хитро, мудро та невеликим коштом. Ном. № 3116., Ум. невели́ченький. Грин. III. 94. невели́чечкий, невеличкий. В мене ніжки невеличенькі. Мил. 137. Шумить річка невеличка да й шумить як з лука. Н. п.
Повеселюватися, -люємося, -єтеся, гл. Выселиться (о многихъ). Наших людей багато на Амур повиселювалося. Кіевск. у.
Порозметувати, -тую, -єш, гл. 1) Разбросать (во множествѣ). 2) Разорвать (во множествѣ).
Приростати, -та́ю, -єш, сов. в. прирости, -сту, -те́ш, гл. Приростать, прирасти. А думка проклята марою до серця так і приросла. Шевч. 496.
Прощання, -ня, с. Прощаніе, разлука. Плаксивее з синком прощання. Котл. Ен. V. 62. На прощанні випросила Маруся в Василя сватаний платок. Кв.
Шлентавий, -а, -е. = шанталовий. Вх. Зн. 32.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОКИТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.