Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гичка

Гичка, -ки, ж. 1) Листва на огородныхъ растеніяхъ, ботва. Цибулина гичка. Гн. II. 101. 2) Бумажная или шерстяная нитка навязываемая на руку, какъ симпатическое средство отъ ревматизма. Харьк. 3) Качань кукурузы безъ зеренъ. Угор. 4) Верхняя часть завязаннаго мѣшка выше перевязи. 5) Иронич.: волосы. Ухопив його за гичку. Ум. гичечка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГИЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГИЧКА"
А́зик, -ка, м. Ум. отъ аз.
Зубик, -ка, м. Ум. отъ зуб.
Мосува́ти, -сую, -єш, гл. Укрѣплять.
Нали́зник, -ка, м. Родъ женской одежды. Вона по донському нализники носить. О. 1862. VIII. 33.
Підвесілок, -лку, м. Предсвадебный обрядъ въ субботу вечеромъ, на который собираются къ невѣстѣ дружки и родственники. ХС. VII. 427.
Помарити, -рю, -риш, гл. Помечтать. Левиц. І. 291.
Псєнник, -ка, м. = гицель. Шух. І. 73.
Розстановляти, -ля́ю, -єш, сов. в. розстановити, -влю, -виш, гл. = розставляти, розставити. Розстановила усе на столі, як треба. Кв. І. 70.
Цапок, -пка, м. 1) Ум. отъ цап. Козликъ, козленокъ. Шух. І. 211. Бігла кізонька льодком, льодком, а за нею цапок слідком, слідком. Грин. ІІІ. 553. 2) Волъ такой же, какъ и орел (Cм.), но съ меньшими рогами. КС. 1898. VII. 45. 3) = обіручний столець. Вх. Лем. 441. Cм. обіручний.
Чистенина, -ни, ж. Рожь и пшеница. Вх. Лем. 482. Cм. чистина 2.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГИЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.