Блякати, -каю, -єш, гл. Болтать, врать, сплетничать. Cм. блявкати.
Знак, -ку, м.
1) Знакъ. Дон же зрадник його знак їм. Телятко шукаю, десь ся загубило, а червоним знаком назначено було.
2) давати в знаки. Показывать видъ, давать понять, обнаруживать.
3) датися в знаки. Дать себя знать. Татари й турки дались в знаки й поспільству й шляхті. Але ж дався він у знаки!
4) по знаку. Знакомый, знакомая, знакомое, извѣстный, извѣстная, извѣстное. Чи по знаку кому цей Оглав білохатий? По знаку чоловік, лице по знаку.
5) що воно за знак? Что бы это значило? Що воно за знак, що твоя дочка приїздила в гості?
6) знаком. Видно; очевидно. Знаком, що ліпше.
Мо́кти, -кну, -неш, гл. 1) Мокнуть. Стоїть коник на дощі і сідельце мокне. Була колись собі жаба та мокла у ставку. Мокне, мокне та скік на колоду. 2) Переносно: горѣть. Въ Подольской губ. существуетъ обычай, согласно которому, при видѣ пожара для ослабленія силы огня слѣдуетъ говорить: « «Онде щось мокне», а не «горить».
Небавком, небавом, небавці, нар. Вскорѣ, скоро. Вже сонце небавом кончає путь.
Пополоскати, -щу, -щеш, гл. Пополоскать. Ми (гуси) попливем да нош пополощем.
Проклинати, -на́ю, -єш, сов. в. проклясти, -кляну, -неш, гл. Проклинать, проклясть. Пішла мати да плачучи, свого сина проклинаючи. Дівчинонька плаче, сильненько ридає, свою долю проклинає.
Скісок, -ска, м.
1) Сточенная коса, кусокъ косы, употребляющійся вм. ножа, бритвы и пр. Борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска.
2) Мѣтка у овцы на ухѣ: а) конецъ уха наискось отрѣзанъ. б) конецъ уха наискось прорѣзанъ.
Стоячки нар. Стоймя.
Червонорожевий, -а, -е. Алый. Цвіт королевий схилив свою головоньку червонорожеву.
Щикати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] щи́кнути, -ну, -неш, гл. = икати, икнути.
