Викочувати, -чую, -єш, сов. в. викотити, -чу, -тиш, гл. 1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти изъ чего. Викочує з-під повітки віз. Та винесе самопали, викотить гармати.
Відкозакувати, -ку́ю, -єш, гл. Окончить козачествовать. Запорожці.... відкозакувавши в Січі, позаводились жінками та дітьми.
Жи́лочка, -ки, ж. Ум. отъ жила.
Звели́чити 2 Cм. звеличувати.
Класик, -ка, м. Классикъ.
Ласій I, -сія, м. Волъ, имѣющій брюхо и конецъ хвоста бѣлые.
Ли сз. Или. Сядем ми з тобою поснідаєм, ли пообідаєм.
Міху́р, -ря́, м. Волдырь, водяной пузырь отъ обжога и пр. Ум. міхурець.
Почорнілий, -а, -е. Почернѣвшій. Почорнілий сніг береться водою. Почорнілий дах.
Ченець, -нця, м. = чернець. Роспроклятий ченець, що видумав чіпець.
