Відроджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. відродитися, -джуся, -дишся, гл. Возрождаться, возродиться.
Дзу́ґа, -ґи, ж. Крючекъ, удерживающій навій на ткацкомъ станкѣ.
Наддягти́ся, -гну́ся, -нешся, гл. Снять верхнее платье. Приїде, склонила головою, добридень... і наперед усього з хустини і на стіл її (паляницю), а вже потім і привітаться і щоб там наддягтись.
Наси́дітися, -джуся, -дишся, гл. Насидѣться. Коло неї не насидиться.
Повинність, -ности, ж.
1) Долгъ, обязанность. Забудь отця, забудь і матку, лети повинность ісправлять.
2) Повинность. Люде панів не слухають, повинности не відбувають... Сами пани бідні свині заганяють.
Покривитися, -влю́ся, -вишся, гл.
1) Скривиться. Не покривиться верша з болота.
2) Искривиться.
Приоружувати, -жую, -єш, сов. в. приору́жити, -жу, -жиш, гл. Вооружать, вооружить. Іван зовсім приоружений.
Татар, -ра, татарин, -на м.; мн. ч. татари и татаро́ве. Татаринъ. За козака рушник дала, за татара заміж пішла. У городі Килії татарин сидить бородатий. Були ж в мене гості татарове. Ум. татаронько. Були в мене гостоньки, молодії татароньки.
Цуґлі, -лів, м. мн. = цуґа 1. Летить той огір карий.... а той його держить за цуґлі.
Шинка, -ки, ж.
1) Ветчина. мн. шинки. Родъ кушанья изъ ветчины съ чеснокомъ и перцемъ.
2) Дощечка, которую ткачъ закладываетъ между нитями основы, чтобы онѣ не путались.