Брусквина, -ни, ж. Раст. Persica vulgaris. Ум. брусквинка.
Гірний, -а, -е. Горный.
Го́мшити, -мшу, -шиш, гл. Колотить, бить. За тую локшину тато маму гомшили.
Дев'ятде́ник, -ка, м. У жителей галицк. покутья: бранное прозваніе мазуровъ, которые будто бы 9 дней послѣ рожденія бываютъ слѣпы.
Дої́ти, -дою, -їш, гл. Доить. Дівка пішла корови доїти. Тоді іде Петрусичок, як доють овечки. Дій ті корови, що од батька нагнала.
Жалібно нар. Жалобно, грустно. І дуже жалібно стогнав. Княгиня зійшла з рундука назустріч гостям, веселенько всміхаючись, тілько дивилась якось так жалібно, що аж чудно усім здалось. Ум. жалібне́нько, жалібне́сенько. Сама стала, подумала, жалібненько заплакала. Сива зозуленько, не куй жалібненько. Смутненько-жалібнесенько грає-виграває.
Задекретува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Приказать, дать указъ. Як ваше лукаве серце поверне справою, так він бідаха (царь) і задекретує. Одно тілько наше зосталось при нас — живе українське слово. І тому задекретовано згинути.
Здиха́ння, -ня, с. 1) Воздыханіе, вздохъ. Ой не кажи, орле, що я тут бідую: але скажи, орле, що я тут працюю: моє працювання — тяженьке здихання, мої любі роскошоньки — дрібненькі сльозоньки. 2) Издыханіе. Ум. здиха́ннячко.
Нюшити, -шу́, -ши́ш, гл. Нюхать воздухъ (о животномъ). Собака нюшить.
Попизитися, -жуся, -зишся, гл. Побыть, надувши губы, поважничать. Шо ми ще їстимем? — «Пизи та заспи». — Які? — А такі, що понизишся та й заснеш.
