Амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Бутіти, -чу́, -ти́ш, гл.
1) Ревѣть глухо, похоже на звукъ бу, мычать. Бугай бутить. Худоба бутить, бо нероблена.
2) Гудѣть, глухо кричать. Бач, як бутять (співали парубки), аж сюди чутно.
Доброчи́нний, -а, -е. Благодѣльный, благотворительный.
Доліта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. долеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Долетать, долетѣть. Хоть високо, невисоко, треба долітати. Долетіти до сонця.
Заверни́голова, -ви, об. Человѣкъ, морочащій другого, сбивающій съ толку.
Колотовця, -ці, ж. Раст. Galium aparine.
Папля, -лі, ж. Мокрая погода.
Сіть, -ті, ж. Сѣть. Щастя му з рук вилетіло, як птиця із сіті. Ум. сі́тка, сі́точка.
Смовдь, -ди, ж. Раст. a) Peucedanum Oreoselinum. б) Peucedanum arenarium Valdst et Kit. Кріпкий як смовдь.
Хвершальський, -а, -е. Фельдшерскій.