Відшкварити, -рю, -риш, гл.
1) Оттопить (о салѣ).
2) Выдрать, выпороть. Було ні за що батожжам одшкварить.
Загі́р'я, -р'я, с. Мѣстность за горою. Ум. загі́р'ячко. Ой кіт-воркіт по загір'ячках скік, перепелочки ловив.
Лядина, -ни, ж. Сосна, растущая на ляд'ѣ. Cм. лядо.
Позавивати, -ва́ю, -єш, гл.
1) Обмотать, обвить (многихъ, многое). Пусти ж мене, мати, в той сад погуляти, свого миленького кости позбірати, на тихім Дунаю переполоскати, в шовкову хустину позавивати.
2) Завить. Я б свої кучері та позавивала. Місяць дощовий буде, бо як народився, то ріжки униз спустив; а як такий, що так і позавивав ріжки вгору, то не буде дощу.
Понаплоджувати, -джую, -єш, гл. Наплодить (во множествѣ). Дітей понаплоджували, а годувати нічим.
Сажниця, -ці, ж. Сорочка, въ которой чистять трубы отъ сажи.
Слабнути, -ну, -неш 1) Слабѣть. Його ноги слабли, очі темніли. 2) Разбаливаться, разнемогаться. Чим раз гірше почала тота жінка (хвора) слабнути.... Пішов тогди той ангел і виймив душу з тої сироти жінки.
Тапчанина, -ни, ж. Плохой тапчан.
Тубільний, -а, -е. Туземный, мѣстный.
Чумачиха, -хи, ж. Жена чумака. Молодая чумачиха за чумаком б'ється.
