Збабі́ти, -бі́ю, -єш, гл. Обабиться. Коли дівці сходить на вінці, то збабів.
Кривити, -влю, -виш, гл.
1) Кривить.
2) Поступать несправедливо. Він первих вас за кривду покарає, дарма, що ви кривили за для ного.
Оправдовувати, -вую, -єш, сов. в. оправди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Оправдывать, оправдать. Себе оправдовує, що все гарно робить. Ніхто іменно не доказав на його, так і оправди́ли. Тепер аби гроші, то хоч якого душогуба оправдять. Нехай тебе й Бог так простить і батько наш, гетьман український оправдить.
Ошмо́ргувати, -гую, -єш, сов. в. ошморга́ти, -га́ю, -єш, одн. в. ошморгну́ти, -гну́, -не́ш, гл. = Обшморгувати, обшморгати, обшморгнути.
Плітка, -ки, ж. Рыба: плотва, плотичка. Употр. какъ ласкательное къ женщинѣ: Моя ти плітко! Ум. пліточка.
Поблизити, -жу́, -зи́ш, гл. Слишкомъ приблизить.
Полоть, пілтя, м. = полоток. Пілтя ніхто не мастить.
Почерствіти, -віємо, -єте, гл. Зачерствѣть (во множествѣ). Чогось наші паляниці швидко почерствіли, — мабуть круто замішені.
Розгорювати, -рю́ю, -єш, гл. = розгорити. Він собі й хату розгорював.
Скрекотуха, -хи, ж. Стрекотунья, квакушка. Ум. скрекотушка. А це скаче жаба та й каже: «Хто, хто у цій рукавичці?» — Мишка-скряботушка. А ти хто? — «Жабка скрекотушка.»