Вигоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. ви́горіти, -рю, -риш, гл. 1) Выгорать, выгорѣть. Каганець вигорів. Вигорів увесь Батурин. 2) Выгорать, выгорѣть; желтѣть и сохнуть отъ сонца. Городи такі високі, що все вигоряє. Паша вигоріла до коріня.
Вихрюватий, -а, -е. 1) Обильный вихрями. Зіма вихрувата.
2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихрюваті.
Гидувати, -дую, -єш, гл. Брезгать, чувствовать отвращеніе. Може ви гидуєте, що не їсте нічого? — Принесли того дьохтю, — ми й почали пити. Ми ж гидуємо, а дід так і п'є.
Дратува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Раздражать, дразнить. Буде з вас, що шляхту дурно дратували і з лукавим Острянином в степи повтікали. Кожен лист, що читав він, дратував його.
Каювання, -ня, с. Деревянные рубленные замки, для связи, напр., въ закромѣ.
Кланці, -ців, м. мн. Клыки звѣрей и зубы.
Красовиця, -ці, ж. Красавица. Що то вже за молодиця була красовиця!
Соромливий, -а, -е. Стыдливый. Доброго здоровя! ледві обізвалась дівчина, і її лице так і спахнуло соромливим полумям.
Талірковий, -а, -е. Тарелочный. Таліркова фабрика.
Фоц Въ выраженіи: бодай ти ( = ті) фоц було! Проклятіе, имѣющее смыслъ: чтобъ ты пропалъ.
