Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили.
Дни́ти, дню, дниш, гл. Вставлять дно. Як би той бондарь, що торік днив.
До́лник, -ку, м. Мѣра жидкости въ двѣ осьмушки.
Жердя I, -ді, ж. Жердь.
Півзен, -на, півзень, -ня, м.
1) = півзина.
2) Въ шутку: сопля. От поправ півзеня під носом! ще-сь не навчив, щоб матір навчати.
Подобний, -а, -е. = подібний. Хоць я гарна і подобна, до роботи не способна. Ти, дівчино, ти подобна, не здавайся на підмову, будеш добра. Пречистенський манастирь, подобний, як на Охвонський горі.
Помочи, поможу, -жеш, гл. = помогти.
Попідстругувати, -гую, -єш, гл. Подстрогать (во множествѣ).
Пугарь, -ря, м. Стаканъ. Ум. пугарчик.
Роздявити Cм. роздявляти.
